В’ються чайки срібнокрилі,
Де синіє далечінь,
Море грає, плещуть хвилі,
І синіє височінь….
Скільки щастя і простору!
Скільки волі навкруги!
Як цілує млу прозору
Вітер, сповнений жаги!..
Сльози ж люду, сни безсилі
Все не йдуть із голови…
Море синє! дужі хвилі!
Чом не вільна я, як ви?!..
- Наступний вірш → Христя Алчевська – Любов моя – тиха
- Попередній вірш → Христя Алчевська – До портрета
(Оцінок ще немає)