Кинь життям журитись марно
І забудь чуття оте,
Глянь, як ввечері палає
Верхогір’я золоте,
Як свавільно море грає
І до берега біжить,
Як бажає ніжна зоря
На блакиті неба жить!
Глянь, як лине з-понад моря
Вечорова тиха мла,
Як у скелях сон ласкає
Гордовитого орла;
Як зелений шум зникає
І бори соснові сплять,
Тільки зорі над землею
Про весну чудову снять!..
Заспокійся й ти душею
В чарах ночі і тепла,
Наче тиха та рожева
Вечорова ясна мла!..
Втихомирилася мева
І леліє гарні сни…
Тихо-тихо понад морем
Линуть пестощі весни…
