То не хмара,
а дірява парасоля:
сама змокла,
ще й мене
до нитки намочила.
Бачив я, бачив,
як несе вона
на плечах
малі хмарята.
А від них —
маленькі дощики,
дитячі парасольки,
гороб’ячі калабаньки
і веселки в росі.
- Наступний вірш → Ігор Калинець – Грім
- Попередній вірш → Ігор Калинець – Вітер
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)