Сплю глибоко-глибоко.
А ще глибше —
мати моя підземна.
Я їй про зорі розповідаю,
а вона — про коріння дуба.
Я їй про хмаринку,
а вона студеним молоком
мене поїть.
Я їй про метелика,
а вона
з водяного царства
русалку приводить.
А оце весняна калина
не хоче забрати з мене
свою подобу.
Тільки сонце
п’є та п’є
калинову воду
через золоті соломинки.
Аналіз вірша “Криничка” Калинця
Твір належить до циклу «Дивосвіт», у якому автор оспівує красу української природи. У кожному вірші представлені персоніфіковані образи явищ і об᾿єктів природи.
Головна ідея твору «Криничка» – оспівування джерела життєдайної вологи. Вторинна ідея – демонстрація глибинного родинного зв᾿язку, міцного й нерозривного. Третя ідея – необхідність збереження особливостей і цінностей свого народу. Цю ідею демонструю мати-підземна річка, яка знайомить свою доньку, що вирвалася на поверхню і спостерігає за світом під сонцем, з дивовижами підземного царства. Таке спілкування матері і доньки є алегоричною ілюстрацією шевченківських рядків: «І чужому научайтесь, і свого не цурайтесь».
Вірш написаний від першої особи – це монолог кринички, яка розказує про себе і свою матір, про їхні прості й гармонійні взаємини.
Криничка показана як молода дівчина, яка зачудовано спостерігає за всім, що відбувається навкруги. Вона щедро дарує всім навкруги свою воду, підтримує зв᾿язок з матір᾿ю – підземною річкою, розповідає їй про всі свої відкриття. Криничка добра і спокійна – вона нікуди не квапиться, чекає на місці, спить до потрібного часу.
Мати показана доброю і турботливою, вона допомагає доньці, пригощає її і забезпечує, і водночас дає доньці можливість будувати своє життя за власним бажанням – на поверхні. При цьому кращу воду – «студене молоко» криничка отримує не з хмарки з неба, а саме від матері, що підкреслює значимість цінностей роду і народу.
У творі використані такі художні засоби:
- Алегорія, персоніфікація – і криничка, і підземна річка, і калина, і сонце представлені в образах людей і мають притаманні людям характеристики, взаємини, емоції;
- Епітети – «студене», «водяне», «весняна», «калинова», «золоті»;
- Метафора – «студеним молоком поїть», «п᾿є калинову воду через золоті соломинки»;
- Повтори – «п᾿є», «глибоко-глибоко»;
- Градація – криничка спить глибоко, а її матір – «ще глибше»;
- Протиставлення – «зорі – коріння дуба».
Автор використовує чимало символів:
- Калина – символ дівочої честі і вроди. Вона милується собою у відображенні і «не хоче забирати з поди свою подобу»;
- Коріння дуба – символ глибинного зв᾿язку зі своїм родом і народом;
- Метелик – краса, що швидко марніє, легковажність, легке ставлення до життя;
- Сонце – життєдайне тепло;
- Зорі – недосяжний ідеал, дороговказ для мандрівника;
- Криничка – символ життя. По-перше, без води життя неможливе. По-друге, традиційно біля криниці обговорювалися новини, призначалися зустрічі. І сам монолог кринички – це оповідь про зустріч двох різних світів.
