Ігор Калинець – Сонце: Вірш

Поза ворота
яре золото,
ярії роси,
сонечко босе
колесом, колесом
як гагілочка.

***
Червінцю, червінцю,
мені по вінця.
Я на купала
у воду впало,
а у петрівку —
в житньому вінку
від серпа втекло,
як перепілка.

***
На городі
за перелазом
соняшник лузало.
Прийшла пава — листя опало.
До багаття звезла,
бо сонечко змерзло:
гори, гори ясно,
аби не погасло.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ігор Калинець – Сонце":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ігор Калинець – Сонце: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.