Ігор Калинець – Стежечка: Вірш

Ходім зі мною, стежечко.
Обережно,
не зачепися за камінець,
переступи соломку
і під спориш не ховайся,—
все одно бачу.

А там,
за городом,
ого як ти виросла!
Сама біжиш,
через струмок перескакуєш,
батіжком по пилюці цвьохаєш,
за суницею збочуєш,
топчеш горох при дорозі.

Коли б глянути, стежко,
он з тої гори
на всенький світ!

Тільки не поспішай:
така верчена ти,
як дзига.
Але ж світ красний —
голова крутиться…

Аналіз вірша “Стежечка” Калинця

Твір на межі пейзажної та філософської лірики, написаний у стилі модернізму. Присутність глибоких символів пояснює подвійний смисл всіх слів.

Головна ідея твору – відкриття краси рідного краю. Вторинна ідея – демонстрація плину життя, сприйняття природних змін як норми.

Ліричний герой показаний в образі дорослого чоловіка – він трепетно ставиться до маленької стежечки. Цілком можливо, що це чоловік поважного віку, він усвідомлює цікавість і невгамовність молодості, проте знає, як швидко плине час, тож в останніх рядках поезії закликає не поспішати.

У творі присутній і образ стежечки. На початку вона малопомітна, ймовірно, рушає у далекі світи ця доріжка від сільської хати на околиці, де рідко ходять чужі люди. І тим більш дивовижні світи відкриваються перед людиною, яка крокує далеко від рідного обійстя цією стежкою.

Структурно вірш складається з трьох частин. У першій частині стежечка зовсім маленька й непомітна, у другій – це вже доріжка «за городом», вийшла за межі дому, у третій – стежка рушає у далекі світи.

Ці три частини уособлюють різні етапи дорослішання людини. На першому етапі дитина належить родині і потребує посиленої турботи. Автор підкреслює таке ставлення словами: «Обережно, не зачепися за камінець, переступи соломку». Другий етап – дитинство і підлітковий вік. Прагнення до самостійності підкреслюється словами: «Сама біжиш, через струмок перескакуєш, батіжком по пилюці цвьохаєш, за суницею збочуєш, топчеш горох при дорозі». Третій етап – юність, молодість, коли людина готується підкорювати життєві вершини: «Коли б глянути, стежко, он з тої гори на всенький світ!»

У вірші використані такі художні засоби:

• Персоніфікація – стежка виросла, біжить, батогом цвьохкає;
• Алегорія – стежка уособлює людину;
• Епітет – «всенький», «красний»;
• Риторичне звернення – «стежечко», «стежко»;
• Метафора – «голова крутиться»;
• Порівняння – «як дзиґа».

Особливої уваги заслуговує лексика вірша – у першій строфі, де ліричний герой звертається до маленької стежечки, він використовує зменшувально-пестливі слова «стежечка», «камінець», «соломка».

У другій строфі вжитий вигук «ого», займенник «сама» – такі слова підкреслюють дорослішання дитини.

У вірші присутні такі символи:

• Струмок, камінець – перешкоди;
• Суниця – спокуси;
• Гора – підйом соціальними сходами;
• Пилюка – переростання старих установок, цвьохкати батогом по пилюці – переростати старі обмеження.

Вірш написаний верлібром.