Добро і зло в тривозі важу
Гріхи й розгрішення земне
Божества міць і силу вражу і вічне, й те, що геть майне
Тремтять мої тарелі дивні уважно гир нових ждучи
І кожна – все на тому ж рівні не переважена нічим
А я? Мов ревище ревуче почувши серце “Вже пора!”
Кажу й кладу своє горюче
На ту тарель, де біль добра.
- Наступний вірш → Ігор Муратов – Не думати б, а думається, лізе
- Попередній вірш → Ігор Муратов – З Книги Царств
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші