Ігор Муратов – Елегія розлуки: Вірш

Десь на різних меридіанах
На роз’єднаних паралелях
Б’ються два незустрічні серця
В людських гомонах, як в пустелях
Їм би вибрести із пустелі
Щоб у визрілу мить спіткання
Ощасливили менестрелі
Неосмислені їх шукання
Словом, струнами, віщим співом…
Але час не стоїть на місці
І мотає вже чубом сивим
Отряхає зів’яле листя;
І комашками нонпарелі
В чорній рамочці – смуток шани…
Й розбігаються паралелі,
Йдуть у безвість меридіани.