Ігор Муратов – Ні, це не розпач, і не жаль: Вірш

Ні, це не розпач, і не жаль,
І не зловіще ворожіння –
Моїх нездійснених бажань
Непереможене тяжіння.
Цього волів, того жадав,
А де ж воно? І досі сниться?
У жмені – чорні пера гав,
А прагнув золота жар-птиці?..
Ні, не зневіра, і не сум,
І не блюзнірство пустослова –
Моїх невимовлених дум
І мрій уявність вибухова
Хоч, може, й поруч той поріг,
Коли ні мрій, ні дум не треба
Їх не зречуся, бо без них
Я – крила, зрощені без неба.
Тож осипайся, мов іржа
З моїх розірваних кайданів,
Тягар нездійснених бажань,
Летючих мрій розчарування!
О доле, дай мені снаги,
Навчи мене, сувора нене,
Як розсувати береги,
Й за роги брати нездійснене.