В житті петляючи по-лисячи
Суєтно ради суєти,
О, скільки їх, на римі висячи
У вічність хтіло увійти.
А він, Кобзар, з простої звичності
Будив глибиннії ключі
Й простяг робочу руку Вічності
Життям народу живучи.
- Наступний вірш → Ігор Муратов – Це правда: ми прагнем безсмертя
- Попередній вірш → Ігор Муратов – Пам’ять
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші