Усе боюсь не встигнути. Куди?
Чогось не доробить. Чого? Для чого?
За мною роки, як важкі сліди.
Що залишила ти, моя тривого!
Творю, руйнуюсь, мучусь і люблю.
І не спинюсь, аж поки серцем стихну.
І все одно чогось не дороблю
І все одно – кудись таки не встигну.
- Наступний вірш → Ігор Муратов – Це правда: ми прагнем безсмертя
- Попередній вірш → Ігор Муратов – Пам’ять
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші