І так рече пророк: “Погинете у блуді”.
І кличе суд страшний на божу паству,
І привид істини відшукує в облуді,
Проклявши плоть наперекір єству.
І так рече ханжа: “Все на землі – минуще,
Незнаного не ждіть і не спиняйте мить,
Хай буде, як було!” А сам у блуді сущий,
У хижих пазурах – слухняне помело.
Ненавиджу ханжу, пророка зневажаю,
І плоттю славлю дух, і зупиняю мить,
І не спиняюсь сам, і в путь випроводжаю
Синів – розвідників далеких диволіть.
- Наступний вірш → Ігор Муратов – Ні, це не розпач, і не жаль
- Попередній вірш → Франческо Петрарка – Сонет 132
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші