Погано скінчилась казка.
Неніжно упала шабля.
А ми в дерев’яних масках.
І нас вже церкви не ваблять.
До себе — Чумацьким Шляхом
Ідем. Обіймаєм дзвони.
Ховаємось — п’яні цвяхи
Ісусової охорони.
Заплакали всі. Лиш діти
Мовчали собі, сміялись,
Бо мали куди подітись,
Бо їх усе дивувало.
І добрі, але нервові
Були вчителі й поети.
Спокійно топтали сови
Поламані сигарети.
Не страшно, а гидко жити,
Коли ні вогню, ні вітру,
Коли помирають міти
І тяжко знайти півлітру.
І мною мене лякають,
Закутуюсь в бабські мати.
А щоб не приснився Каїн,
То змушений римувати:
Щасливо скінчилась казка.
Красиво шабля упала.
А ми ідемо без маски
На Івана Купала.
