Тисне “жись”. Дурні, як серце, люде
“Родіну” міняють на товар.
Буде все, а спокою не буде.
Під асфальтом ждатиме трава
Того, хто іще не нарождений,
Хто погас без дерева й дітей.
Світ якийсь не людський, а ідейний.
Навіть не ідейний, а не те…
Ходять в селах люди-льодоїди,
Чути в місті дyхи і духu.
Лиш по-людськи сваряться сусіди
І баби сідають в лопухи.
А на зміну власті, як погоди,
Ломить крильні кості у дурних.
У червоній книзі сплять народи,
Що не повернулися з війни.
І нічого ж, йолки! не змінилось?
Може, бокс, футбол…
Ягнят пасем.
Зазміїлось.
Згорбилось.
Проснулось.
Тисне “жись”.
Оце, мабуть, і все.
