Ігор Павлюк – Вертатись пізно: Вірш

Вертатись пізно.
Вже гра – як битва…
На зміну пісні
Прийшла молитва.

Сніги заснули
Під гру на лютні.
Уже минуле
Стає майбутнім.

Душевне серце
Зробилось дзвоном.
Є сто інерцій.
Одна корона,
Одне кохання,
Одне безгрішшя.
І мить остання
За міт миліша.
За мед світліша,
За біль чесніша –
Найбільша тиша,
Остання тиша.

Там вітер вічний,
А зірка смертна.
Сорочка свічки
Об світ подерта.

Вертатись пізно,
Бо гра – як битва…
На зміну пісні
Прийшла молитва.

Аналіз вірша “Вертатись пізно” Павлюка

Вишукана філософська лірика, у якій кожен читач побачить власну ідею. Вірш написаний у 2009 році і належить до збірки: «Україна в диму: соціальна лірика».

Головна ідея твору – слід виробити вміння приймати життя таким, як воно є, і зокрема – змиритися з плином часу. Вторинна ідея – пропаганда чесності, об᾿єктивного сприйняття реальності і себе в цій реальності, щирості почуттів, уміння відділити головне від другорядного.

У творі використані такі художні засоби:

• Протиставлення – Ігор Павлюк взагалі майстер антитез, він добирає унікальні пари авторських антонімів. У даному випадку протиставляються такі пари понять: «минуле – майбутнє», «гра – битва», «пісня – молитва»;
• Повтори – «одна», «остання», «тиша», майже дослівно повторюється перша і остання строфи;
• Обрамлення – перша і остання строфа дублюються майже дослівно;
• Персоніфікація – «прийшла молитва», «сніги заснули»;
• Метафора – «зірка смертна», «свічі сорочка об світ подерта»;
• Алітерація – насиченість шиплячими звуками імітує шелестіння й поступове затихання;
• Оксиморон – «минуле стає майбутнім»;
• Епітети – «остання», «миліша», «світліша», «чесніша».

Твір насичений образами й символікою, яка родить його зміст більш глибоким.

«Одна корона, одне кохання, одне безгрішшя» – символи вірності. Корона – це держава чи людина, владу якої над собою ліричний герой визнає.

Пісня – це молодість, коли все вдається легко, час розваг, веселощів, кохання. Молитва – символ зрілості і турбот. Звернення до Бога може бути з проханням особистим чи в інтересах інших (молитва за дітей чи онуків), а з віком люди усвідомлюють свої помилки й просять ще й прощення за них.

Сніги – символ старості. Людина заспокоюється, буремні часи й звитяги позаду, попереду все рівно, спокійно й передбачувано. Це підкреслюється словом «заснули» – настав час, коли людина не має можливості заблукати через бурі і хуртовину.

Свіча – символ знань, але також це символ життя, яке так легко погасити. Вогник «об світ подертий» – людина, яка зазнала страждань і поневірянь, змучена ними.

Цікавий образ дзвону. Церковний дзвін – це і набат, і свято, і молитва. Серце перетворюється на дзвін – людина стає надзвичайно чутливою. Тобто ліричний герой наприкінці життя цінує кожну мить, кожне враження, кожну емоцію. І саме завдяки такому ставленню цей період здається найпрекраснішим.

Зірка – людська доля. Саме тому, наскільки б вона не була яскравою, зірка все-таки смертна.

Остання тиша – символ спокою, а якщо бути точним – смерті.