Ігор Павлюк – Вона хотіла зустріти море: Вірш

Вона хотіла зустріти море –
Холодна й ніжна, немов сніжинка, –
Весняність пінну, яку повторить
Хіба що жінка,
Прикрита небом з дощем червоним,
Що йде, як голос…
Так чорнодзьоба біла ворона
Цілує колос.

Вода джерельна (аж з Того світу)
Її тверезить,
Аж видно серце, аж видно душу
В дзеркалах-лезах.

Полин корінням її обніме, її обмане.
Вона тілесна, вона щемлива.
Вона з туману.

Як Сонце сиве –
Це непокірне її волосся.

Вона хотіла…
Вона зустріла.

Все відбулося.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ігор Павлюк – Вона хотіла зустріти море":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ігор Павлюк – Вона хотіла зустріти море: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.