Ігор Римарук – У небесних полях: Вірш

У небесних полях чорнокрилий тюльпан,
чорний щит на черлених воротах,
незалежний вішак, незворушний жупан
і неправда в казках косоротих…

На світанку — закислі свої продери,
по сніданку — читай на зарінку,
доки в книзі віків довгорукі вітри
перегорнуть останню сторінку.

А тоді — жебони, гомони, говори,
допивай побрехеньку до деньця…
Тільки ж ліс попід сивим верхів’ям гори —
як зелена пов’язка чеченця.

Тільки ж тіні з осель попідземних ідуть
у небесні поля… — і довіку
не впізнають ні зору твого каламуть,
ні твою доброту без’язику.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ігор Римарук – У небесних полях":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ігор Римарук – У небесних полях: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.