Ігор Січовик – Дикобраз: Вірш

Повертався дикобраз
З полювання пізно.
Там, де річка й перелаз,
Вовк з’явився грізний.
Дикобраз не розгубивсь,
Вискуб довгу голку
І метнув її, як спис,
Просто в пащу вовку.
Той від страху у кущі
Кинувся тікати…

Насміялись від душі
Два зайці вухаті.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ігор Січовик – Дикобраз":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Ігор Січовик – Дикобраз: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.