Зазирнув я в дзеркальце,
Запитав:
– Хто це?
Пояснило дзеркальце:
– Це твоє лице.
– Руки де поділися?
Ноги мої – де?
Щось я їх не бачу
В дзеркальці ніде…
– Міг би весь вміститися
В дзеркальці, але…
Хлопчик ти великий,
А я ще – мале.
- Наступний вірш → Платон Воронько – Падав сніг на поріг
- Попередній вірш → Ігор Січовик – Зранку киця чепуриться
(Оцінок ще немає)