Ігор Січовик – Квасоля: Вірш

Обліпили квасолину
діточки її – стручки:
двадцять два маленькі сини
та ще тридцять три дочки.
Відійти не можна мама
ні туди ані сюди,
пригортає всіх руками –
захищає від біди.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ігор Січовик – Квасоля":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Ігор Січовик – Квасоля: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.