Я змалечку квіти люблю, як життя.
Їх знаю напам’ять, на дотик.
Вирощую, пещу, як мама дитя,
І дня не сиджу без роботи.
У домі без квітів, як без немовля.
Батьки в ньому, наче сирітки…
Я хочу, щоб наша планета Земля
Була дуже схожа на квітку.
- Наступний вірш → Ігор Січовик – Травень
- Попередній вірш → Ігор Січовик – Весна
(Оцінок ще немає)