Інна Кульська – Поганий телефон: Вірш

Підводяться будинки,
Росте новий район.
На вулиці — кабінка,
Загальний телефон.
Виблискує яскраво
Прозора дивина,
І школярам цікаво:
Невже вона міцна?
Хтось перший сніжку кинув,
Хтось грудку — що було.
Уже брудна кабіна,
Та ціле поки скло.
А спірка не вгаває:
Це, певно, плексиглас:
Йому не дошкуляє
Ні куля, ні алмаз!
Ось камінь, ось цеглина
В руці у школяра…
…Стоїть сліпа кабіна,
Вже на дірі — діра.
У них шугає вітер,
Не чути в трубку слів.
А тут потрібний лікар,
Бо хлопчик захворів!
Обурюються мами:
У нас новий район.
Чому такий поганий
Загальний телефон?!