Інна Кульська – Пригоди майстра Шкоди: Вірш

Двом сусідам-хлопчакам
Двоє тат і двоє мам
Одної й тої ж днини
Справляють іменини.
Що Івасю, що Ількові
(Так домовились батьки)
Подарунки є чудові,
Не якісь там іграшкові,
А от що:
Рубанки, свердла, пилки
Та коловороти,—
Все, що столярові тільки
Треба для роботи.
Ухопив Ілько ножівку: —
Як вона пиляє ловко! —
І мерщій побіг до хати
Щось негайно розпиляти.
А сусід-Івась з рубанком
До півдня сидів за ґанком,
Ще півдня коло воріт
Розглядав коловорот…
З того дня і почалось.
Що почалось? Читайте ось.
Батькам через Ілька-синка
Щодня пригода гомінка.
Через Іллюху-пустуна
На літній кухні — дивина:
Крізь дощану стіну комірки
Б’є світло — дірка коло дірки!
Це свердлом син вправлявся так,
Що стінка стала, мов друшляк!
В сім’ї Івася хоч одна
Щодня приємна новина.
Бере стара бабуся спиці,
Вмостилася на звичнім місці,
Глядь — є для ніг новий ослінчик.
Спасибі, внучку, мій мізинчик!
Зате Ілько — не внук, а шкода!
Замерз дідусь: не та й погода,
Ще не зима, а від порогу
Ну так і дме на хвору ногу!
Зирк, а причина ж бо проста:
У дверях — хвіртка для кота…
Ти що, Ільку, зробив
з дверима? —
А внучок кліпає очима…
Малий Іван кролів годує,
З дружками хату їм будує.
У зручних клітках тепло й сухо,
Вони стоять собі в дворі,
І вся сімейка довговуха
Складає дяку дітворі.
А от Ількова бідна мама
На кухні вимучилась прямо: —
Пропали деко й макогін!
…А в них гвіздки вбиває син.
Хоч воза з дека і не вийшло,
Він макогін прибив як дишло!
Куди це наш Івасик зрання
Повіз малу сестру на санях?
Сидить, не падає Маринка,
Є у санчат висока спинка.
Кричить сестричка:
— Їдем в шад.
Мені жробив шанчата брат! —
Тому сусіди наші часто
(І дивини немає тут)
Івасика Іваном-майстром
Тепер з пошаною зовуть.
А от із тим Ільком чудним
Морока та незгода.
Йому теж прізвисько дали,
Прозвали — майстер Шкода.
Скучає Шкода у дворі:
Обминають школярі.
Де кілька хлопчиків метких
Ладнають щось у згоді,
Ніколи місця серед них
Немає майстру Шкоді.
Росте фортеця з льоду —
Женуть хлоп’ята Шкоду:
Не підпускайте Шкоди,
Він нам завалить ходи!
Майструють діти телескоп,
Щоб розглядати небо.
Ілько підбіг, та чує:
— Стоп, Тут Шкоди нам не треба.
У двох ракетах-бочках
Летять у космос хлопчики.
Та як же космонавтам
Узять Ілька на Марс?
Ти можеш руль зламати,
Ти повбиваєш нас!
Ну що робити Шкоді?
Він кривиться та й годі,
Сопе під загородою,
Космічна ж кличе путь!..
Навіщо бути Шкодою?
Цікаво майстром буть!