Інна Кульська – Соня-безсоня: Вірш

Ви не знаєте Соні?
Це он та, русокоса,
Що іде по осонні,
В книжку втупивши носа.
Налетіла на тумбу,
Наступила на клумбу,
Бо несуть її ноги
Без шляху, без дороги.
Цю «активну читачку»
Знають в бібліотеці!
Книг ковтне цілу пачку:
Том «Старої фортеці»,
Та ще казку «Жемайте»,
Та «Васька Трубачова»,—
А про зміст запитайте,
То не зв’яже ні слова!
Вдома дівчинка Соня
Зветься
«Соня-безсоня»,
Бо читає до ночі,
Аж сльозяться їй очі.
В класі стомлена Соня
Йде до дошки спросоння,
Тихо та неохоче
Щось неясно бурмоче.
Що спитали — не чула,
Що учила — забула…
Ну, згадай,
ти ж не хвора,
Ти ж це знала учора!
Знала, — Соня вже плаче,—
Та читала до рання…
…Уникай, мій читачу,
Отакого читання!