Інна Кульська – Три кілки: Вірш

У дворі біля сарая,
Не грубенькі, не тонкі,
Із-під снігу визирають
Три березові кілки.
Хто ввечері вертається,
За ті кілки чіпляється.
Упаде, обтрусить сніг
І, звичайно, лається:
— Ну, який це шалапут
Та кілків набив отут?
Йшла бабуся до криниці —
Обірвала край спідниці.
Йшла сестра Яшкова, Ніна,—
Впала, вдарила коліно.
Сам Яшко, як лижі ніс,
Об кілок розквасив ніс!
На снігу,
Між трьох кілків,
Пес Рябко до ночі вив,
Бо завиєш, коли треба
Ночувати просто неба!
А була ж в собаки хата,
Хоч стара и непоказна,
Та Рябкові, слід сказати,
Все ж подобалась вона.
Враз прибіг Яшко
І хутко
На тріски розкидав будку:
У дворі хазяїн нащо?
Він Рябку збудує кращу,
Отакої вишини!
Це було ще восени
Хлопець взявся,
Обіцявся,
Дав і слово,
Та дарма!
Бо будова
Не готова,
Хоч кінчається зима.
Вам і досі невтямки,
Звідкіля в дворі кілки?
Так оце ж і є Яшкова
Незбудована будова!