Інна Кульська – Звичайна історія: Вірш

Дзвінок за дверима
Ледь чутно деркоче.
Я брату іду відчинять
Неохоче.
Матвійко похмурий
Чвалає з книжками,
Не бачить мене,
Не підходить до мами.
До столика свого
Простує в куток,
Не ївши, пірнає
У стоси книжок…
Я брата тоді
Ні про що не питаю..
Знов двійка
В Матвійка! —
Тихенько зітхаю.
Заливчастий дзвоник
Сміється і грає.
Матвійко, як вихор,
В квартиру влітає.
Він кружить мене
На порозі кімнати,
Питає, чим буду
Його частувати?
Я брата охоче
Тоді пригощаю.
Чотири чи п’ять? —
Вже сміливо питаю.
А братик ковтає
І борщ, і оладки,
Розхвалює школу
За добрі порядки,
А потім… футбольний
Розшукує м’яч
І просто у двір
Поспішає навскач.
До ночі тепер
Не діждатись Матвійка.
На завтра йому…
Забезпечена двійка!