Я Его. В мене є нога,
Рука, півмозку і півписку.
Недарма імідж мій кульгав,
Шукаючи собі прописку.
Я — половинчастий мутант —
Собою укладаю норму.
Мій недовершений талант
Поправши зміст, подавсь у форму.
Я бог місцевих байстрюків,
Що проросли питанням „Хто ми?”
А бібліям чужих богів
Я переполовиню догми!
Я єсмь. Я Его. Я є все.
Я свій хребет несу як древко.
Вірніше, він мене несе
Як прапор вірним оберемком.
Екзистенційний недосказ —
Я сам собі підданство клею.
Я народився, як порвавсь
Зв’язок між небом і землею…
- Наступний вірш → Ірина Цілик – Колекціонер
- Попередній вірш → Ірина Цілик – Професійне
(Оцінок ще немає)