Розкадрую уважно
кожен клаптик твоєї оселі,
ще вчора — нашої.
Новорічну ялинку
тепер уже сам розбиратимеш…
Бажано
доходити кактуси.
Все прости,
що непрощене!
Гну олівець
об лід…
Хороший мій,
десь в моєму теплі
рветься плетивом
те,
що зветься білетом
в один кінець….
- Наступний вірш → Ірина Цілик – Вагітнію
- Попередній вірш → Ірина Цілик – Колекціонер
(Оцінок ще немає)