На стежину, що з трав – степову.
А дівчисько маленьке, цікаве
Роглядає мандрівку нову.
Ось деревця і трави шовкові,
Маленький старий пеньок.
Розлітаються дзвони ранкові
Плететься гарненький вінок.
І тримають малі рученята
Степові різнобарвні квітки.
Захотілось багато нарвати,
Та розсипались квіти з руки.
- Наступний вірш → Павло Тичина – Нас сонечко стрічає
- Попередній вірш → Валентин Струтинський – Канікули
(Оцінок ще немає)