Що Бозя хліба дав наснилося дитині,
малий оповідав: — На білій скатертині
лежали калачі, медяники, ватрушки.
А поряд з часником в полумиску пампушки.
— Поспи мій рідний, ще. — Благала сина мати,
— А може і борщем там стануть частувати.
— Боюсь, ковтну води… — Чому ж тобі не спиться?
— Бо раптом і туди злий дядько нагодиться,
та забере усе із райської комори.
Ще й буде вимагать від янголів покори.
— Невідома дитя, йому туди дорога.
Царюють у душі совєти замість Бога.
Поснули, на вустах їх посмішка іскриться.
Смакує вже обом захмарна паляниця.
Дзвенів жалобний дзвін, читали панихиду.
Мільйони не вернулися з небесного обіду…
