— Так пахне хлібом, дуже пахне хлібом, мамо!
У хаті, де холодна та порожня піч.
— І вчора пахло ним точнісінько, так само.
Гострив хтось косу, насувалась ніч.
— Ходімо мамо, в поле разом із женцями,
Собі нажнемо жита, зв’яжем у снопи.
Намелем борошна та будем з буханцями.
— Сніги лягли на поле, доню, потерпи.
— А хто з косою ходить біля хати,
коли негода й вітер завива?
Мовчить… пішла у вічність мати…
Голодомор — страшні його жнива…
