Ти знаєш, у нашому домі,
в старому буфеті, давно
живе мій добрий знайомий –
старенький буфетний гном.
Він знав ще дідуся хлоп’ям,
а маму — малим дівчатком,
гукав пустунам: “Ай-яй!”,
Слухняним давав шоколадки.
Замкнувши буфет на гачок,
золотить на свята сервізи.
Багріє його ковпачок
за склом серед вазочок різних.
Він любить какао пить,
смоктати м’ятні гостинці.
Так довго і солодко спить
в старій музикальній скриньці.
Навчився він чемних манер
в одної маркізи з фарфору.
Сказала маркіза: — Тепер
дружити із вами не сором.
Ви просто — франтом, хоча
втягніть у петлицю троянду.
І прошу до мене на чай
Разом з цвіркуном-музикантом;
Століття, і друге, і третє, —
прислухайся! — чуєш? – завжди
клопочеться гном у буфеті,
бормоче, зітха, шарудить.
І тупа, і плямка в куточку,
і дзвонить в буфетні шибки.
І в довгі засніжені ночі
нашіптує дітям казки.
Аналіз вірша “Гном у буфеті” Жиленко
Традиційна для Ірини Жиленко сучасна віршована казкова замальовка. Казковий персонаж живе поруч з нами, у звичайному буфеті (або у фантазії ліричного героя) і справляє неабиякий вплив на формування дитячого характеру.
Головна ідея твору ‒ дитина має право на казку, на фантазії, мрії, оскільки це важливо для її внутрішнього зростання. Вторинна ідея ‒ незрозуміле, таємниче необовʼязково страшне, воно може бути цікавим і веселим.
Твір не має вираженої сюжетної лінії, проте у ньому показано кілька ситуацій, що характеризують буфетного гнома з різних сторін ‒ знайомство з представниками старшого покоління, кілька століть клопотів і турбот (тобто гном живе дуже давно), ставлення до дітей і виховні моменти, особисті смаки й уподобання гнома.
Гном є уособленням дитячих фантазій і його існуванням дитина пояснює незрозумілі звуки у буфеті.
У вірші використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «старенький», «буфетний», «мʼятні», «чемні»;
- Персоніфікація ‒ оживає «маркіза із фарфору» й навчає гнома манер;
- Алітерація ‒ у словах «бормоче, зітха, шарудить» уважний слухач почує шарудіння і шкрябання, «дзвонить в буфетні шибки» ‒ звук скла;
- Протиставлення ‒ дитинство протиставляється старості, чемні діти ‒ неслухняним;
- Авторські неологізми ‒ «багрить», «франтом» ‒ похідне від «франт» і «фантом»;
- Метафора ‒ «цвіркун-музикант», «золотить… сервізи».
Символічно, що подругою гнома є «маркіза з фарфору». Цей матеріал є крихким і тендітним, що вказує на те, як легко розбити дитячі фантазії.
Гном, який сам споживає какао (корисний напій, що його не завжди люблять діти) та дешеві мʼятні цукерки, дитину пригощає шоколадками. З одного боку, це просто ілюструє гасло ‒ «Все найкраще ‒ дітям!». З другого боку, мʼятні льодяники ‒ це звичні цукерки для людей старшого покоління, оскільки ментол полегшує стан при болю у серці. Тож фантазію про гнома як родинну легенду можуть підтримувати старші члени родини.
Гном відчиняє і зачиняє буфет ‒ таким чином старші члени родини могли покладати відповідальність за обмеження у кількості солодощів покладати на казкового персонажа.
Історія про гнома також покликана боротися з дитячими страхами. Вона пропонує приємну казку, яка пояснює всі незрозумілі звуки, які можуть турбувати дитину і в цьому плані є незамінним засобом психотерапії для малюків з підвищеним рівнем тривожності.
