Ірина Жиленко – Купальське: Вірш

Одягаю вечір на чоло
Голубим гранчастим лазуритом,
І cміюсь, i легко йду селом
В матіолове, пахуче жито.
Де ж воно, моє сумне вікно?
Вже стомилась кликать i чекать,
Тінями гаптована давно,
Фіранкова трепетна рука.
Я шукаю синьо-золотий
Розсип icкоp — папороті квіт.
Де ж воно, моє вікно,
i ти,
Скарбе мій, захований од світу?
Я шукаю…
І буйнує хміль
Запахом купальської півночі.
І зірок блискуча заметіль,
І моя засмучена
жіночість…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ірина Жиленко – Купальське":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ірина Жиленко – Купальське: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.