Була зима. Ішов зелений сніг.
За ним — рожевий. Потім — фіалковий.
І раптом протрюхикав на коні
Дідусь Мороз. І загубив підкову.
Та не просту. А золоту. Таким,
на місяць схожим, серпиком лежала, —
аж розгубились в небі літаки,
кричали: “Мама!” —
Й крильцями дрижали.
А я знайшла. Сказала їй: — Світи
тут, на вікні. Щоб все мені збулося! —
Зійшлися і роззявили роти
сімсот роззяв. Стоять вони і досі…
Круг них світився то зелений сніг,
то голубий, то ніжно-фіалковий.
Вони стояли вперто, день при дні, —
зачарувала їх моя підкова.
Що ж, покладу підкову в чемодан,
куплю я шубу. А тоді поїду
в Лапландію. Хоч трішки і шкода,
вже так і буть — віддам підкову Діду.
Оце і все. А сніг звичайним став.
Легкий і рівний, пада, пада, пада…
Роти закрили всі сімсот роззяв.
І розійшлись… І полягали спати.
Аналіз вірша “Підкова” Жиленко
Вишукана казкова новорічна історія для юних читачів. Ірина Жиленко, будучи журналісткою, вміла писати твори, які були доречні в певний час ‒ на свята, до памʼятних дат тощо. Це не єдиний вірш у її творчості, який зображає передноворічний чи новорічний час. Традиційно для поетеси у творі відображається казкова ситуація, яка відбувається у сучасному для поетеси світі. На це вказують присутні у творі образи літаків.
Головна ідея твору ‒ люди потребують дива. Вторинна ідея ‒ слід бути достойним цього дива і не розраховувати на те, що воно саме по собі здійснить всі мрії і бажання. А головне ‒ не можна, щоб твоя мрія збувалася за рахунок інших людей.
Сюжет твору простий ‒ Дід Мороз проїжджав містом і кінь загубив чарівну підкову (завʼязка). Лірична героїня підкову знайшла і побажала дива ‒ щоб підкова світила. Та від цього до її дому зійшлися зачаровані роззяви (кульмінація). Врешті дівчина вирішила повернути підкову Діду Морозу і місто повернулося до буденного життя, а роззяви пішли додому й полягали спати (розвʼязка).
У творі використані такі художні засоби:
- Персоніфікація ‒ «Ішов… сніг», «літаки… кричали». Також персоніфікованим образом є підкова, до якої лірична героїня звертається, як до живої особи і яка виконує її побажання;
- Гіпербола ‒ «сімсот роззяв»;
- Епітети ‒ «рожевий», «фіалковий», «золота», «звичайний», «легкий і рівний»;
- Порівняння ‒ «на місяць схожим серпиком»;
- Повторення ‒ «пада, пада, пада»;
- Протиставлення ‒ казка протиставляється буденності, білий сніг кольоровому;
- Метафора ‒ «роззявили роти».
Твір містить чимало символів:
- Підкова ‒ удача, везіння;
- Кінь ‒ важка й регулярна робота;
- Золото ‒ багатство;
- Сніг ‒ чистота, зокрема й душевна;
- Чемодан ‒ мандри;
- Вікно ‒ можливість зазирнути в інший світ.
Символічно, що єдиною людиною, на яку чарівна підкова не справила негативного враження, стала лірична героїня, яка бажала, щоб підкова світила для всіх, а не тільки для неї, і в результаті, побачивши, до чого це бажання привело, була готовою відмовитися від чарівного артефакту. Оригінальним рішенням стало змішання різних міфологій ‒ вигаданий за часів Радянського Союзу Дід Мороз у казці живе в Лапландії, і таким чином вписується в загальносвітові новорічні традиції.
У вірші використана яскрава кольорова гама, яка налаштовує читача на святковий лад. Завдяки зображенню казки у буденній для наших сучасників ситуації авторка закликає не боятися вірити у дивовижні речі й помічати диво навколо.
