Ірина Жиленко – В гостях у Діда Мороза: Вірш

А в Лапландії, дітоньки, гарно!
Я не марно намерзлась, не марно.
Голубі там сніги і заноси
круг хатиночки Діда Мороза.

Серед білих снігів таємниче
палахтіло там сяйво північне,
і світились кристали торосів
по дорозі до Діда Мороза.

Дід Мороз був до мене привітний.
Чай пили ми із липовим цвітом.
Розмовляли про все загадкове,
про діла новорічні, казкові.

На столі, біля риночки з медом,
метушився народець кумедний.
Втім, народець той дітям відомий —
то були звичайнісінькі гноми.

А віконце світилось до ранку.
Тупцювали там лосі під ґанком.
Зазирали у вікна, зітхали, —
голубі, з золотими рогами.

А коли я збиралась додому,
всі кричали: — Не їдь, не пора ще! —
У Лапландії, дітоньки, добре.
Але вдома усе-таки краще!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Ірина Жиленко – В гостях у Діда Мороза":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Ірина Жиленко – В гостях у Діда Мороза: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.