Іван Андрусяк – і самоти береговизна: Вірш

і самоти береговизна
і ніч докришена в укіс
душа привиділась і висне
як закривавлений поріз

і крихти котяться зпівока
категоричні як сліди
пересувна мораль пророка
устань і йди в уста води

голосовіння майже наше
місцями сонне далі в лад
прости утоплений монаше
що я дослухався порад

що видихся що пересилив
собі самого полонить
поріз присох укрився пилом
а тільки все одно болить

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Андрусяк – і самоти береговизна":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Іван Андрусяк – і самоти береговизна: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.