Насті Гречанівській
беладонна — мумія на двох
степ укрив і степ не переоре
бог укрив — хай покорує бог
піднебіння що на жінку хворе
витисне короткий ніби сік
голос череватого паперу
розкидає дзвони по росі
і церкви роздмухує як пера
паросток (це кореня плебей)
не поможе чайкою об камінь
нащо ж я визбирував тебе
з кетягів порослих вояками
нащо обізвався молодим
вилитий свинцем і булавою
огортаю як торішній дим
лагідним подобієм конвою
витікаю з арфи мертвяка
ніби не відлучений — а всує:
самота як пещена донька
знову десь під серцем капризує
