Іван Андрусяк – наврочили – я пас чужих дітей: Вірш

наврочили — я пас чужих дітей
і зиму відгороджував від стайні
і тільки сад де ігрища летальні
переступали — вабив золоте

мережив клин — за граблі за русло
як босоногий (тиша в пальці коле)
і так воно сочилось до миколи
(до николая) мічене сусло

не хмелю з пива — жому наварив
сухого чиру чи барди рудої
коли замало в оберемку фої
не витерпиш народження кори

не пересолиш — брага то святе
ні листям не притрушене ні мором
а ти живеш і верби ходять хором
і ніц тобі не вимовлять на те

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Андрусяк – наврочили – я пас чужих дітей":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Іван Андрусяк – наврочили – я пас чужих дітей: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.