вітер
навздогад гортає
твоє волосся
так
як вогонь
сторінка за сторінкою
повільно пожирає
книгу
і мені тоді
дуже хочеться тебе
погладити
я навіть не боюся
обпекти пальці
боюся лишень
що в моїй долоні
залишиться дрібка
попелу
- Наступний вірш → Іван Андрусяк – Герметично зачинені вікна до пекла
- Попередній вірш → Іван Андрусяк – і знову дощ і знову
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші