Я народився в степу золотому
в ніченьку темну болиголову.
Мати хороша була подорожниця,
пісень нашептала в голову:
будеш зростати ходячи по людях…
Щастя спізнавати одиноке всюди.
На вигоні чужому, на чужій молочі
ганяючи коней погоничем.
Мати чудова була подорожниця.
Виріс я… Виріс…
Та на чиюсь голову.
- Наступний вірш → Іван Дорожній – Приїзди, скоріше, друже
- Попередній вірш → Олекса Слісаренко – Тіні росяні упали по долині
(Оцінок ще немає)