Загубило сонце коромисло,
беручи місяцем воду,
в полі осінньо-пожовклому, між околків…
Граючись, трави, у коників,
спіткнувшись, упали до озера:
– Гей, гукають, прозорість!
Гуляймо до нового сонця!
- Наступний вірш → Іван Дорожній – Синя шапка на березі инію
- Попередній вірш → Іван Дорожній – Приїзди, скоріше, друже
(Оцінок ще немає)