Іван Драч – Майстриня свічок Мірза Рамане: Вірш

Дивовижно прекрасна жінка
Демонструє свої свічки
І дарує мені найкращу —
Це вам буде. Так. Від мене…
Дивлюся на п’ятдесятилітню красуню
Я, тридцятилітній дурень,
Дивлюсь як на стару перезрілу кобіту
Поглядом: чого вона з мене хоче…
Білі, бузкові, золотаві свічі
Зазирають мені просто у вічі,
В нестерпні очища мої чоловічі.
І кожна ось-ось спалахне,
Щоб спопелити мене,
Вилюбити до дна…
Чи забув афоризм Уїтмена:
Молоді жінки — гарні,
А старші — гарніші…
От тобі на!
Чи знав я, як дихає самотина
У тридцять дурних своїх літ,
Коли не вродився на світ,
А вже вродилась майстриня,
Дивних свічок господиня…
Не спалахнула, пішла,
А могла спопелити мене до тла
У тридцять дурних моїх літ,
Коли я не зродився на світ
У її презрілих вічках…
Мірза Рамане — незапалена свічка.