Кожен українець — це троїсті музики:
Одне — думає, друге — каже, третє — робить.
Від того у нас результат великий,
Що перший — спородить, то третій
точно угробить.
В такому консенсусі доживаємо досі,
Шкодуєм в душі собі доброго слова:
В сусідів давно уже визріла осінь,
А в нас ще весна дурноголова.
Бо ми молоді ще. Вмираємо молодими.
Ніяк не здамо державного екзамену.
Романтичні замки будуємо з диму.
І димом розвіємось. Розстріляні сльозами.
Як тільки точно зазначено, особливо якщо врахувати той факт, що у нас в державі досі не має суспільного договору. А з часів епохи просвітництва існує три види таких договорів.