Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі.
Неси ж мене, коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень, утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває.
- Наступний вірш → Іван Франко – Не боюсь я ні бога, ні біса
- Попередній вірш → Іван Франко – Не минай з погордою
(Оцінок ще немає)