Хто славу світу осягнув
Аж по найдальші межі,
Не раз бува подібний він
До наглої пожежі.
З сухих дерев розпалена,
Вона високо буха,
Та швидко попелом сіда;
Так слава наглая з’їда
Не тільки тіло, але й духа.
- Наступний вірш → Іван Франко – Багач
- Попередній вірш → Іван Франко – Так говорить стародавня повість
(Оцінок ще немає)