Нехай і так, що згину я,
Забутий десь під тином,
Що всі мої думки, діла
Сліду не лишать, мов та мла
На небі синім!
Нехай і так! Я радо йду
На чесне, праве діло!
За нього радо в горі вмру
І аж до гробу додержу
Свій прапор ціло.
- Наступний вірш → Іван Франко – До моря сліз, під тиском пересудів
- Попередній вірш → Іван Франко – Тяжко-важко вік свій коротати
(2 оцінок, середнє: 3,00 із 5)