Іван Франко – Паде додолу листя з деревини: Вірш

Паде додолу листя з деревини,
Паде невпинно, чутно, сумовито,
Мов сльози мами, що на гріб дитини
Прийшла і плаче, шепчучи молитов.

Осики лист кровавий із гіллини
Паде, немов ножем його пробито;
Жалібно жовте листя березини,
Здається, шепче: “Літо, де ти, літо?”

Лиш дуб могучий, жолудьми багатий,
Спокійно в темну, зимну даль глядить —
Таж він недарма тепле літо втратив!

Най в’яне листя, най метіль гудить,
Се сил його не зможе підірвати,
І плід його приймесь і буде жить!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Іван Франко – Паде додолу листя з деревини":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Іван Франко – Паде додолу листя з деревини: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.