Послухай, сину, що премудрість каже:
Коли два стільці маєш до вибору —
Тут користь власну, тут святу лояльність, —
То на обох старайся разом сісти.
І будь неначе те теля покірне,
Що ссе дві мамі за свою покору.
Та ще мудрішим можеш показатись,
Коли стілець лояльності поставиш
На користі стілець і аж наверха
Сам сядеш, вищий понад тих нездарів,
Що на самих худих лояльних стільцях
Сидять, худі, мов сім корів з Єгипту.
Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину,
Що не худі товстих з’їдять корови,
Але товсті худих з’їдять з кістками
І не подохнуть, тільки потовстіють.
- Наступний вірш → Іван Франко – Був у нас мужик колись
- Попередній вірш → Іван Франко – Хлібороб
(Оцінок ще немає)