Боже, скільки розвелося
В нас пророків та вождів! –
Їхній галас стоголосся
Вже всіма заволодів.
Перед змученим народом
Кожний в’ється, наче в’юн,
Заливається рапсодом
З телекамер і трибун.
Вчора зайдам на догоду
Не один з них блазнював
І від “імені народу”
Україну продавав.
А сьогодні, мов богині,
Теж блазнюючи, мабуть,
Тій нещасній Україні
Б’ють поклони привселюдь.
Але хай Господь їх судить,
Я судити не берусь:
Завтра знов ті словоблуди
Будуть кланятись комусь.
- Наступний вірш → Іван Гнатюк – Дух одвічної стихії
- Попередній вірш → Іван Гнатюк – Каменяр
(Оцінок ще немає)