Іван Гнатюк – Дух одвічної стихії: Вірш

Безслідно зникнуть блазні та витії –
Німі актори жестів та гримас,
І тільки дух одвічної стихії
Пребуде, Богом зісланий до нас.
Ще в чорні дні татарського потопу
Він захистив нас, вивівши з біди,
Підпер плечем знесилену Європу,
А другим – силу дикої орди.
І хоч були поразки та руїни,
Тяжкі роки неслави та хули,
Але щоразу в лоні України
Його потуги зріли і жили.
Не в тому суть – правдивий
чи містичний,
Адже правдива містика – не міф, –
Цей дух стихії – сказано –
одвічний,
І духу ще ніхто не переміг!
Допоки світу – він не постаріє,
Утілений в привілля степове, –
Дух волі – дух одвічної стихії,
Що в заповідях нації живе.